Як покрокові битви вдосконалили Yakuza та чому в Like a Dragon профукали перспективний напрямок віртуального туризму
В іграх Yakuza завжди йшлося про удари конусами, велосипедами та вуличними знаками по обличчях нещасних супротивників. Цього разу гра показала дещо новеньке – на місце екшену з рукопашними боями прийшли покрокові битви в стилі японських рольових ігор на зразок класичних Final Fantasy зі своїм набором компаньйонів і навіть магією. І все це напрочуд вдало поєднується з Yakuza.
На відміну від попередніх ігор серії, Like a Dragon є рольовою грою. Гравець бере на себе роль Ічібана Касуга, колишнього члена однієї з сімей якудза. Як і в минулих іграх, персонаж переміщається по відкритому світу, де він може виконувати основні і побічні завдання, а також грати в різні міні-ігри і брати участь в боях з випадковими противниками.
Молодий якудза живе цілком звичайним для бандита життям: вибиває борги і стежить за порядком на вулицях Камурочо. Але напередодні нового тисячоліття Ічібан на прохання свого боса і заради процвітання сім’ї Аракава добровільно відправляється на 15 років за ґрати, взявши на себе вбивство члена іншої сім’ї.
Однак все йде шкереберть – головний герой після чесно відбутого покарання замість подяки отримує від боса кулю і приходить до тями на околиці Йокогами, де, власне, і розгорнуться основні події гри. Історія в результаті вийде малоймовірним поєднанням злочинної змови, щирої мелодрами та комедії.
Перехід до покрокового бою – одна з найвдаліших новинок в Yakuza, тим паче, що сутички будуть напрочуд динамічними. Звичайно, хапати доречні і не дуже предмети, щоб перетворити їх в грізну зброю – традиція, яку і в Like Dragon порушувати не стали. Це все та ж стара добра Yakuza з комедійними ситуаціями, драматичними моментами, роялями в кущах і гіпертрофованими емоціями персонажів.
Варто зазначити, що боїв буде багато, абсолютно занадто. Якщо вам хочеться розгледіти деталі повсякденного життя в Японії – забудьте, групи ворогів чатуватимуть на героя за кожним кутом, змушуючи битися майже постійно. І це шкода, тому що околиці дійсно хочеться досліджувати. В час, коли багато хто з нас ледве спромігся відвідати сусідні міста, не кажучи вже про країни, аспект віртуального туризму в Yakuza здається значно ціннішим, ніж коли-небудь раніше в серії.
Йокогама тут не тільки набагато більша за райони Камаручо та Осака з попередніх ігор, вона також набагато різноманітніша: з мальовничою зоною затоки, непомітним та інтригуючим районом червоних ліхтарів, жвавим Чайнатауном та іншими місцями, де можна походити з роззявленим ротом.
Окрім Ічібана вам доступні ще кілька персонажів, які в ході основної кампанії приєднаються до головного героя. Команда до чотирьох осіб може бути укомплектована повністю на ваш смак. Наприклад, магом-цілителем, хорошим танком, або типовим вбивцею-розбійником. Але ніхто не заважає змінити умовного танка на охоронця чи барда (щоб змусити своїми огидними піснями деморалізувати ворога).
Загалом, дизайн гри вартий похвали. Особливо це стосується феєричної різноманітності ворогів, серед яких будуть кухарі, танцюристи, пацієнти з крапельницями, моряки з тризубцями. У кожного персонажа манера ведення бою відповідна – хостес обливає ворогів шампанським і закидає льодом, домінатрікс б’є батогом, бомж накладає дебафф смердючим диханням і нацьковує голубів і т.д.
Слід визнати, що деякі міні-ігри, розміщені по всій карті (наприклад, караоке та гольф), є цікавими, але не зовсім новими для серії. Зате кожен ваш рух під час вивчення Йокогами може дати значну перевагу в геймплеї. Ви можете, наприклад, скласти іспити в професійному училищі, щоб підвищити інтелект Ічібана і таким чином зробити його менш сприйнятливим до “промивання мозку” під час бою, або поділитися випивкою з певним членом партії в барі, тим самим налагоджуючи з ними потрібний зв’язок.
Like a Dragon явно комфортно почувається в новому жанрі – розробники змогли практично без втрат передати в покроковому форматі драйв, притаманний попереднім екшен-частинам. Насичена деталізація та яскрава атмосфера освіжила застаріваючу японську серію: інколи гра здається буквально чудовою, інколи – все ж надокучає, інколи йде просто нормально, перериваючись, все ж таки, на посмішки та емоції через нестандартних персонажів і їх поведінку. Що абсолютно точно, так це те, що історія Ічібана Касуга – найкраща історія в серії, без прикрас і перебільшень.
Igromikon.net 